Артемка хворий на ДЦП. У нього немає своєї домівки. Матір відмовилася від нього, а батька він не пам’ятає. Хлопчик майже весь час проводить у лікарні біля вікна і мріє… А в цей час хтось мріяв про нього.

У Романа з юності було дві мрії — стати заможним та бути поруч з дівчиною, яку вже давно таємно кохав. І мрії почали збуватися! Юнак приїхав до Києва, щоб вчитися та працювати. Дуже скоро йому поталанило знайти гарно оплачувану роботу, і він почав безбідне життя. А ще й невдовзі зустрів Аню, кохану дівчину. Вони почали зустрічатися, а через деякий час одружилися. Та це щастя не було довгим. Робота настільки затягла Романа, що дружина майже не бачила його вдома. Почалися сварки. Все йшло до розлучення… Та втрутився Бог і зберіг їхні відносини.

Він не міг змиритися, що довкола всі лицемірять, що представники влади та вчителі пропагували світлі ідеї, а самі були аморальними. Він шукав вияви справжньої любові, дружбу й вірність і... став металістом: почав носити проклепану шкірянку й ланцюги, пити й курити, битися і красти. Тепер він читав Шопенгауера й Камю і, здавалося, нарешті став розкутим і вільним. Аж раптом йому запропонували подивитися на дивовижу — молодь, що вивчає Біблію. Закінчувалися радянські 80-ті.

Людмилу Коваль спіткало нещастя. Упродовж року вона втрачає батьків, а невдовзі дізнається, що сама невиліковно хвора — на лейкемію. Біль, самотність, безнадія… Та в життя дівчини втручається Бог, і все змінює.